Кажуть, що доля обирає людину. Ми можемо втікати од неї, одначе довго втікати од долі неможливо. Дехто не тікає, а свідомо й гордо приймає свою долю, нехай не безпечну, нехай не легку, але таку потрібну людям і державі. Так сталося з В’ячеславом Лангеманом – чи не наймолодшим (25 років) гірським командиром-рятувальником. Він з 1 березня 2007 року очолює Чернівецький гірський пошуково-рятувальний пункт в м. Вижниця. Молодий рятувальник входить до п’ятірки найкращих скелелазів Західної України, призер та переможець багатьох змагань з туристичних видів спорту. Він є освіченою людиною (вищу освіту здобув у Чернівецькому національному університеті) та активним громадським діячем, веде туристичні дитячі гуртки.

- Що підштовхнуло вас стати рятувальником?

- Моє дитинство пройшло в гірському реґіоні, забудованому туристичними базами відпочинку. Ще в радянські часи вижницькі рятувальники були одними з кращих і я завше крутився біля них, набирався знань та досвіду. З 12 років серйозно зайнявся спортивним туризмом. Однак сказати, що мав мрію стати рятувальником, не можу. На мій життєвий вибір вплинув випадок. Коли мені було зо 15 років, ми з друзями пішли на «Протяте Каміння» потренуватися, полазити по скелі. Раптом я зірвався з висоти п’ятого поверху. І завдяки рятувальникам, які оперативно відреаґували, кваліфіковано надали першу медичну допомогу, травма спини не прив’язала мене навіки до ліжка. Тоді й відчув, що хочу бути як ті хлопці – допомагати та рятувати.

- Як поставились батьки до вибору професії, адже робота пов’язана з постійним ризиком для життя?

- Спершу мати побивалась, відмовляла. Переконав її лишень випадок. Ми з родиною пішли якось відпочивати в ліс. Поруч з нами розмістився табір учнів однієї з шкіл. І несподівано вчителька, котра привезла вихованців, здійснюючи перехід, впала з висоти 10 метрів і зламала тазову кістку. Я надав першу медичну допомогу. Побачивши на ділі мою роботу, мати змирилась з моїм життєвим вибором.

- Які випадки у вашій рятувальній роботі вразили вас найбільше?

- Ще на світанку моєї керівної роботи, в квітні цього року ми шукали зниклу шестирічну дівчинку. Як згодом з’ясувалося, її вбили, закопали в гнійну яму, котру змило в річку Виженка. До пошуків було залучено всі наявні ресурси. На сьомий день ми її знайшли. Тіло вже почало роз-кладатися. Я на руках виніс її з води. Що творилось тоді в душі, важко передати.

А оце зо два тижні тому приїхали до Карпат святкувати День студента туристи з Житомира. «Заправившись» спиртним, вони почали сходження на Говерлу. Коли повернулись до місця стоянки, продовжили «святкування». Лишень за 2 години усвідомили, що повернулись не всі – одного туриста «загубили». Вони звернулись до нашого пункту. Ми організували пошукову роботу, котра тривала протягом шести днів, на жаль, безрезультатно. Такі випадки у своєму колі ми називаємо «підсніжниками». Тобто, скоріш за все, тіло знайдемо вже після того, як зійде сніг. Адже надії на те, що турист живий, немає.

- Чи вистачає вам спорядження та техніки?

- На жаль, ні. Причина в неузгодженості. Загалом ми підпорядковуємося Івано-Франківському загону і вони нас фінансують. Однак, оскільки наш пункт розташований у Чернівецькій області, а кошти на спорядження виділяються лишень пунктам Івано-Франківської зони відповідальності (тобто на Івано-Франківські Карпати), то на спорядження від Івано-Франківської ОДА ми нічого не отримуємо. В Чернівецькій області кажуть, що забезпечувати нас повинен Івано-Франківськ, адже ми їм безпосередньо підпорядковуємось. Тому частину необхідного спорядження ми вимушені купувати за власні кошти. Бажано, щоб Чернівецькою ОДА було підняте питання про часткове фінансування для забезпечення необхідним спорядженням нашого пункту, який відповідає за безпеку саме в гірській частині території Чернівецької області. Нещодавно з держбюджету виділили кошти на катамаран і з 20 листопада ми можемо виконувати пошуково-рятувальні роботи на воді.

Зрештою, вимушений констатувати, що транспортом ми взагалі не забезпечені, що, в свою чергу, зменшує ефективність пошуково-рятувальних робіт. Як мінімум, нам потрібен так званий УАЗ-таблетка для пошуку та транспортування потерпілих. Наразі ж до здійснення пошуково-рятувальних робіт ми залучаємо пожежників та медиків. Однак хотілося б, щоб була якась визначеність з фінансуванням.

- Незабаром новорічні та Різдвяні свята і багато людей вже запланували похід в гори. Які поради тим, хто вирішив піти взимку в туристичний похід?


- Вирушаючи в турпохід, обов’язково знайдіть карти, уважно вивчіть район вашої майбутньої подорожі. Дізнайтесь попередньо метеопрогноз на час вашого походу. Що стосується речей – запасіться теплим одягом, зручним та теплим взуттям (бажано мати запасну пару, адже взуття – чи не найважливіше в гардеробі туриста). Також підберіть зручний та місткий рюкзак. Підбираючи палатку, не економте. Однак бажаніше взимку на ночівлю зупинятися на обладнаних стоянках або в приватному секторі. Обов’язково зареєструйтесь у рятувальному пункті. Тоді ми, рятувальники, знатимемо маршрут вашої подорожі й контрольні терміни повернення. В певних випадках порадимо, відповідно до вашого рівня підготовки, безпечніший маршрут тощо. Бажано, щоб в членів групи були мобільні телефони з картками різних операторів. Також не зловживайте спиртним, адже гори не пробачають помилок. І пам’ятайте, що взимку в горах темніє швидше, аніж в місті. А обережне поводження в горах стане запорукою гарного відпочинку.